Дитина з’являється на світ маленькою істотою, яка потребує любові, уваги й доброти від дорослих. Ними, насамперед, є батьки. Саме від батьків діти пізнають перші життєві істини, наслідують зразки поведінки, вчаться оцінювати різні події, набувають життєвого досвіду в життєвому середовищі. Дуже важливо для батьків приділити дитині увагу у спілкуванні, навчити дитину відчувати та сприймати навколишній світ, орієнтуватися в просторі, часі, цінувати та берегти все, що нас оточує.
Мій практичний педагогічний досвід свідчить, що саме через сенсорний розвиток відбувається ознайомлення з навколишнім світом, формується особистість дитини.
Сенсорне виховання – це ознайомлення з ознаками та властивостями предметів, знайомство з величиною, фактурою, формою, кольором, відчуттям смаку, запаху, звуку , орієнтування в просторі. Тому завдання дорослих за Монтессорі, полягає не в тому, щоб навчати, а в тому, щоб допомагати “розуму дитини в її роботі над своїм розвитком”, оскільки саме в ранньому віці він має величезну творчу енергію. Саме цій енергії й необхідно допомогти, але не звичайним, словесним навчанням, не прямим втручанням у процес переходу від неусвідомленого до усвідомленого. Для реалізації даного завдання має бути створено відповідне стимулююче розвиваюче середовище, наповнене різними цікавими сенсорними іграми.
Для того, щоб планомірно й систематично здійснювати сенсорне виховання дитини в родині, необхідно знати основні принципи побудови спілкування з дітьми:
1. Допитливі діти ростуть у допитливих батьків. Не піддавайтеся ілюзії, що ви все про все вже знаєте. Відкривайте світ разом з вашим малюком.
2. Розмовляйте з дитиною – спочатку називаючи навколишні предмети, пізніше – дії, ознаки й властивості предметів, пояснюйте навколишній світ і формулюйте закономірності, міркуйте вголос, обґрунтовуйте свої судження.
3. Задавайте дитині якнайбільше питань.
4. Завжди уважно вислухуйте міркування дитини й ніколи не іронізуйте над ними. Поважайте її інтелектуальну працю.
5. Відшукуйте й приносьте додому цікаві речі, книги, історії. Ділиться цим з дитиною. Нехай вона не все й не відразу зрозуміє: розвиваюче спілкування – це завжди небагато спілкування “на виріст”.
6. По можливості , багато подорожуйте з дитиною.
7. Запрошуйте в будинок цікавих людей, при
спілкуванні з ними не відправляйте дитину “пограти в сусідній кімнаті!
8. Ходіть з дитиною в музеї.
9. Проводьте спільні спостереження й досліди.
10. Емоційно підтримуйте дослідницьку діяльність дитини. Заохочуйте її ініціативу й самостійність. Створюйте умови для реалізації її задумів.
11. Зробіть свої захоплення предметом спілкування з дитиною.
