Інклюзивне навчання в умовах ЗДО забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує рівноцінне ставлення до них і створює спеціальні умови для їхнього перебування вЗДО .
Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах ЗДО та їхню соціалізацію.
Діти з особливими освітніми потребами стають частиною життя дошкільного закладу, вони включаються в групи загального розвитку. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, які вони є.
Інклюзивні освітні заклади створюють сприятливі умови для того, щоб усі учасники освітнього процесу не лише краще розуміли ці питання, але і залучалися до нової системи цінностей і поглядів для ефективної взаємодії з дітьми, які відрізняються своїм розвитком від однолітків. Така освіта вимагає нових і гнучкіших способів навчання, розробки навчальних програм, які б були максимально ефективні для усіх дітей.
Особливим аспектом у роботі з такими дітьми є індивідуальний підхід до кожної дитини і щоденні додаткові заняття. Важливим елементом роботи має бути орієнтир не лише на навчання і виховання дитини, але і супровід сім'ї як цілісної системи.
Сприятливе соціальне та розвивальне середовище в групі та ЗДО в цілому є однією з вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із основних завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку в умовах ЗДО.
Розвивальне освітнє середовище – це комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життєдіяльності дітей у ЗДО. Це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.
Найголовнішим принципом організації розвивального простору є його безпечність, адже від цього залежить збереження життя та здоров’я дітей. Саме тому під час створення розвивального простору особливу увагу необхідно звертати на якість матеріалів, з яких виготовлено обладнання, іграшки тощо та їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам.
Організовуючи життєдіяльність дітей, педагогам необхідно враховувати психологічні закономірності розвитку дітей дошкільного віку, їхні індивідуальні особливості. Важливо, щоб розвивальний простір максимально задовольняв потреби кожної дитини, а тому варто наповнити його різноманітними атрибутами, які допоможуть зацікавити кожну дитину, а також подбати про те, щоб вона змогла знайти для себе улюблене заняття.
Дотримання принципу раціональності потребує від педагогів урахування особливостей архітектури та дизайну групового приміщення ДНЗ. У ньому доцільно передбачити місце для створення постійних і змінних осередків, де діти могли б самостійно чи невеликими групами за власним бажанням займатися різними видами діяльності, не заважаючи один одному. Саме тому доцільно використовувати підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини.
Розвивальний простір групової кімнати не може бути сталим. Педагогам необхідно періодично змінювати його матеріальне наповнення, враховуючи інтереси, потреби, настрій дітей, освітні завдання тощо. Раз на місяць потрібно змінювати розміщення ігрового матеріалу. Для забезпечення динамічності розвивального простору варто використовувати модульні столи, пересувні ящики, ширми тощо.
Принцип активності передбачає, що всі предмети мають бути доступними дітям, щоб їх можна було вільно брати, використовувати, класти на місце.
Доцільно створений розвивальний простір дає можливість дитині почуватися комфортно в усіх осередках групи. Разом з тим, педагогам треба надати кожній дитині її "особистий простір" – місце, де вона може побути наодинці. З цією метою у груповій кімнаті варто створити "куточок усамітнення" чи "куточок роздумів" з м’яким диванчиком, подушками тощо.
Створюючи розвивальне середовище групової кімнати, обов’язково потрібно брати до уваги і його позитивно-емоційне навантаження. В оформленні приміщень варто використовувати теплу пастельну гаму кольорів; забезпечувати достатнє освітлення та режим провітрювання; продумувати розміщення меблів, яке сприятиме використанню дітьми осередків групової кімнати та не створюватиме відчуття захаращеності під час перебування у приміщенні; використовувати озеленення приміщення.
Працівникам ДНЗ також необхідно уникати конфліктів, бути спокійними, уважними. Своєю поведінкою та діями вони мають позитивно впливати на розвиток дітей.
